Довгі роки тренувань, вивчення та практики різноманітних традиційних військових дисциплін дозволили Моріхею Уесібі стати видатним майстром бойових мистецтв. Однак, розробляючи свій стиль, він значно пом'якшив стародавні прийоми, прибравши велику кількість ударів та летальних технік. Метою бойових мистецтв давнини було знищення противника на полі бою, якнайшвидше його вбивство. Моріхей Уесіба модернізував і об'єднав багато традиційних японських бойових мистецтв, у тому числі роботу з мечем, жердиною та списом. Щоб уникнути заподіяння смерті, він трансформував свої знання в систему самозахисту, з арсеналу якого було прибрано або мінімізовано смертельні удари та прийоми, а з тренувального процесу виключено змагання та спаринги. Протягом життя Моріхей Уесіба кілька разів змінював назву свого бойового мистецтва, доки, нарешті, не зупинився на терміні "Айкідо". Сенс, який Засновник вкладав у цю назву, приблизно можна перекласти з японської як "шлях до гармонії духу". Іншими словами, у бойовій ситуації завдання практикуючої айкідо людини не в тому, щоб покалічити або вбити нападника, а знерухомити його без можливості продовжувати атаку. Численні учні та послідовники О-сенсея розвинули технічний арсенал прийомів та створили велику кількість стилів та шкіл айкідо. Однак головними та об'єднуючими в них залишилися ідеї самовдосконалення через регулярну практику бойового мистецтва на татамі та перемоги над противником без завдання йому смертельних травм у разі фізичного нападу.